Науково - методична проблема:
" Навчальна
гра як засіб підвищення пізнавальної активності учнів на уроках математики в
умовах Нової української школи "
«Школа
гри, що правильно керується,
відкриває
дитині вікно у світ ширше та
надійніше,
ніж читання…»
Ж. Фабр
Ще давні римляни вважали, що
вчитися гірко, а знати солодко. Але навіщо навчатися з гіркими та марними
слізьми тому, чому можна вивчитися з посмішкою? Якщо цікаво побудувати урок, то
корінь науки може змінити свій смак і навіть викликати у дітей здоровий апетит.
Самовпевнено? Але ж це тільки
спроба…
На своїх уроках хотілося б
побачити здивування, зацікавленість та радість від успіху в очах дітей. Народна
мудрість створила дидактичну гру, яка є для дитини найбільш слушною формою
навчання.
Але потрібно знати, що
дидактичні ігри дають позитивний результат лише в тому випадку, коли вчитель
чітко уявляє, які завдання можуть бути вирішені під час їх проведення на уроці.
Психологами доведено, що знання, які засвоєні без інтересу та позитивних емоцій,
не є корисними – це мертвий вантаж.
Учень пише, читає, відповідає
на запитання, але ця робота не торкається його думок, не викликає цікавості,
тому він пасивний. Таке пасивне сприйняття не може бути підґрунтям міцних знань.
Діти запам’ятовують недостатньо, тому що навчання не захоплює їх.
Що ж робити? Як зацікавити
дітей? Як пробудити пізнавальний інтерес учнів?
На мою думку, цікавість може
бути зумовлена неочікуваною постановкою питання, створенням проблемної
ситуації, або незвичною формою проведення уроку. Адже в житті завжди можна
знайти щось цікаве та захоплююче для
дітей. Потрібно тільки знайти золоту середину: не ускладнювати – діти будуть
постійно шукати легкі шляхи вирішення, щоб якнайменше працювати та не
переборювати особливі складності…
Підживлюючи свій розум,
дитина з радістю бере активну участь на уроках, радіє та очікує на них.
«Школа гри, що правильно
керується, відкриває дитині вікно у світ ширше та надійніше, ніж читання…» Ці
слова належать Ж. Фабру, який був далекий від проблем дитинства, але добре
розумів, як багато гра означає в житті дитини, і як важливо вчителеві,
дорослому бути поруч із дитиною в грі, управляти нею, але так, щоб дитина вбачала у вчителеві друга, чи партнера.
Проста та зрозуміла всім думка, але , як часто буває, легко
сказати, але складно зробити.
Ось чому, на мою думку,
проблема навчальної гри є однією з найбільш актуальних проблем не тільки
психології, а й педагогіки. Ця проблема
на сьогоднішній день особливо важлива, як ніколи. Бо для інтелектуального
розвитку та навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках
математики відведено саме дидактичним іграм.
На сучасному етапі розвитку
нашого суспільства першочерговим завданням школи є виховання всебічно
розвиненої людини. Важливою складовою частиною цього завдання є боротьба за
високу якість знань і вмінь учнів, формування в них навичок самостійної
розумової праці.
Реформаційні процеси,
що відбуваються в системі освіти України, зумовлюють необхідність перегляду
вимог до побудови навчально-виховного процесу в школі. У проекті концепції
«Нова школа. Простір освітніх можливостей» сказано: «Нова українська школа буде
працювати на засадах особистісно-орієнтованої моделі освіти. У рамках цієї
моделі школа максимально враховує здібності, потреби та інтереси кожної дитини,
на практиці реалізуючи принцип дитино центризму». Отже, навчальний процес слід
будувати на таких стратегіях і технологіях, із застосуванням яких
відбуватиметься саморозвиток особистості учня.
У зв’язку з цим актуальним
є питання підходів до організації сучасного уроку математики, головною метою
якого є розвиток кожної особистості, її навчання і виховання.
Внутрішнім резервом
предметної математичної компетентності, згідно з Державним стандартом, постають
предметні математичні компетенції, базис яких становлять знання, вміння і
навички, досвід математичної діяльності та емоційно-ціннісні ставлення до неї.
Ігрові технології є
однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити процес навчання
цікавими і захоплюючими. У проекті концепції «Нова школа. Простір освітніх
можливостей» читаємо: «навчання буде організовано через діяльність, ігровими
методами як у класі, так і поза його межами». Однією із ключових
компетентностей, передбачених у «Концепції», є математична грамотність.
Засвоєння основ математики в школі вимагає великого розумового напруження,
високого ступеня абстрагування й узагальнення, активності думки.
Багатьом учням
математика здається нелегкою і мало зрозумілою, тому нерідко діти намагаються
запам’ятати правила, не розуміючи їх, а це призводить до формалізму, гальмує
дальше розуміння нового матеріалу. І саме тут на допомогу приходить така давня
і надійна помічниця – гра.
Вивчений в процесі
ігрової діяльності матеріал забувається учнями у меншій мірі і повільніше, ніж
матеріал, при вивченні якого гра не використовувалася. Це пояснюється, перш за
все, тим, що гра є провідною діяльністю дітей і робить процес пізнання
доступним та захоплюючим для школярів, а знання, отримані під час гри, більш
якісними і міцними.
Дидактичні ігри на
уроках математики можна використовувати і для ознайомлення дітей з новим
матеріалом та для його закріплення, і для повторення раніше набутих уявлень і
понять, і для повнішого і глибшого їх осмислення, формування обчислювальних,
графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення
кругозору.
Навчаючи учнів
математиці, потрібно враховувати і те,
що не всі школярі однакові за рівнем розвитку мислення, уваги, вмінням слухати
і виконувати завдання. Цим самим здійснюється особистісно-орієнтований підхід
до кожного учня.
Створюючи ігрову
ситуацію, вчитель повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямовувати її на
досягнення поставленої мети відповідно до змісту програми. Готуючись до уроків,
учитель має заздалегідь підготувати необхідний дидактичний матеріал, продумати
послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, контроль,
підведення підсумків і оцінювання.
Сучасний шкільний курс
математики має великі розвиваючі можливості завдяки своїй цілісності й логічній
строгості.
У грі найповніше
проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили,
здібності дітей.
Гра як метод навчання
організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує
особистість.
В. Сухомлинський писав:
«у грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри
немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку».
Класифікація ігор з
математики в початковій школі.
Розрізняють декілька
груп ігор, що розвивають інтелект, пізнавальну активність дитини.
1-ша група – предметні
ігри: маніпуляції з іграшками, предметами. Через іграшки-предмети діти пізнають
форму, колір, об'єм, матеріал, світ тварин, світ людей тощо.
2-га група – ігри
творчі, сюжетно-рольові, в яких сюжет – форма інтелектуальної діяльності.
Інтелектуальні ігри:
«Щасливий випадок», «Що? Де? Коли?» тощо.
Вони є важливою
складовою частиною, але, найперше, позанавчальної роботи пізнавального
характеру.
Творчі сюжетно-рольові
ігри в навчанні – не просто розважальний прийом чи спосіб організації
пізнавальної діяльності. Гра володіє неабияким евристичним і переконуючим
потенціалом.
Ігри-мандрівки мають
характер географічних, історичних, краєзнавчих, дослідницьких «експедицій», які
проводяться за книгами, картами, документами. Вони здійснюються школярами в
умовах, де всі дії і переживання визначаються ролями гравців – геолога,
зоолога, економіста, топографа тощо. Учні ведуть щоденники, пишуть листи «з
місць», збирають різноманітний матеріал пізнавального характеру. У таких
письмових документах ділове відтворення матеріалу супроводжується домислом.
Визначальна риса ігор – активність уявлень, що надає особливої своєрідності цій
формі діяльності уявлення, оскільки в них воно відбувається в зовнішній дії і
безпосередньо включається в дію. Таким чином, у результаті гри в дітей
зароджується теоретична діяльність творчого уявлення, що створює проект чогось і
реалізує цей проект через зовнішні дії. Відбувається поєднання ігрової,
навчальної і трудової діяльності. Учні
багато й наполегливо працюють, вивчаючи за темою книги, довідники тощо.
3-тя група – ігри, що
використовуються як засіб розвитку пізнавальної активності дітей, з готовими
правилами, - дидактичні ігри.
Зазвичай, вони
вимагають від учнів уміння розшифровувати, розплутувати, розгадувати, а головне
– знати предмет. Чим майстерніше складена
дидактична гра, тим вміліше прихована дидактична мета. Оперувати
вкладеними в гру знаннями учень вчиться невимушено, ненавмисне, граючи.
4-та група –
будівельні, трудові, технічні, конструкторські. Ці ігри відтворюють професійну
діяльність дорослих.
Через них учні
засвоюють процес творення, вчаться планувати свою роботу, підбирати необхідний
матеріал, критично оцінювати результати своєї й чужої діяльності, проявляти
винахідливість у розв'язуванні творчих завдань.
Трудова активність
сприяє пізнавальній активності.
5-та група –
інтелектуальні ігри: ігри-вправи, ігри-тренінги, що впливають на психічну
сферу. Засновані на змаганнях, вони шляхом порівняння показують школярам, які
грають, рівень їхньої підготовленості, тренованості, підказують шлях самовдосконалення,
а отже, спонукають до пізнавальної активності.
Учитель, використовуючи
у своїй роботі всі п'ять видів ігрової діяльності, володіє численним арсеналом
способів організації навчально-пізнавальної активності.
Гра допомагає збільшити
набуття такого досвіду, навчає учнів самостійно тренувати вміння. До таких ігор
слід віднести розвивальні, ігри психологічного характеру: кросворди, вікторини,
головоломки, ребуси, шаради, криптограми тощо. Дидактичні ігри пробуджують а
учнів живий інтерес до предмета, розвивають індивідуальні здібності кожного
учня, пізнавальну активність. Цінність дидактичної гри визначається не тим, яку
реакцію вона викликає в учнів, а як ефективно розв'язуються задачі кожним її
учасником.
Отже, необхідно
створювати групи ігор та вправ, що формують уміння виділяти основні, характерні
ознаки предметів, порівнювати, об'єднувати їх; групи ігор на вироблення вмінь
узагальнювати предмети за певними ознаками, відрізняти реальні явища від
нереальних, порівнювати їх тощо.
Складання програми
таких ігор – турбота кожного вчителя.
Ігрові колізії
викликають в учнів прагнення аналізувати, зіставляти, досліджувати сховані
причини явищ. Це – творчість! Це те, з чого складається явище пізнавальної
активності. Власне гра спричиняє найважливішу властивість учіння – потребу
вчити, знати.
Комментариев нет:
Отправить комментарий